|
(by Innoxia) Пливу в човні крізь море неспокою, Вязкий туман заклеїв почуття, Здається я в полоні цього краю, Мої думки змиває забуття... І я дивлюсь над чорною водою – Переді мною прірва лихоліть... Що станеться з цією глибиною, Як я дістануся самісінкого дна? Закривши очі я пірнаю вниз, А тіло мяко оповите темнотою... Я відчуваю біль і силу рис, Як важко бути чорною водою... Тут бачу я величний храм, Його мета усіх зцілити: Відкрити очі й серце почуттям, Але ніхто не хоче тут служити... ^ Verse <<<Back / Next >>> |