|
(Василь Стус ) Цей біль – як алкоголь агоній, Як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль. Давно забуто, що є – жити, і що є – світ, і що є – ти. У власне тіло увійти Дано лише несамовитим. А ти ще довго сатаній, допоки помреш, відчувши власні кроки на сивій голові своїй. |
